Зміст:

Якщо ви вже їздите не велосипедом дуже давно та впевнено, ми впевнені, що вам хотілося б спробувати щось дійсно драйвове та таке, що перехоплює подих. В такому випадку ми радииммо спробувати себе в екстремальній велодисципліні. На перший погляд, це складно та дуже лячно. Проте варто додати правильний велосипед, зручне екіпірування та розумний підхід – і все вже не так страшно. І навіть така дисципліна, як Downhill вам обовʼязково підкориться.

 

Що таке Downhill?

 

 

Як каже нам про Даунхіл Вікіпедія – це екстремальний спуск на велосипеді, де ключовим фактором проходження є швидкість. Велосипедисти у цій дисципліні змагаються на швидкість проходження спуску. Все просто – хто швидше, той переміг!

 

Траса для Даунхілу – це швидкісний спуск з гори на велосипеді, який може з першого погляду нагадувати суцільну смугу перешкод. Ще б пак! Адже тут нас чекають і стрибки, і каміння, і великі коріння. Нерідко до трас додаються штучні споруди, такі як шори, трампліни, розривні дропи та інші цікавості для ектремалів.

 

 

На типовому Downhill спуску ви можете зустріти такі елементи:

 

  • Круті схили – є базовим типу рельєфу траси, без якого неможливий швидкісний спуск
  • Каміння й коріння – природні перепони, які обовʼязково додаються у траси, щоб створити додаткову складність
  • Круті повороти, які потребують від велосипедиста точного контролю над велосипедом.
  • Дропи й трампліни – штучні споруди, які дозволяють відірватися від землі та пролетіти декілька метрів
  • Технічні ділянки – вузькі місця траси з дуже щільним розташуванням перешкод, які потребують додаткових навичок та концентрації.

 

Як відрізнити траси для даунхілу по складності?

 

 

Траси бувають різної складності та мають маркування по кольору:

 

  • Зелені – легкі, створені для новачків, які тільки почали вчитися
  • Сині – середня складність, підходять для новачків та більш досвідчених райдерів у якості розминки.
  • Червоні – висока складність. Підходять для досвідчених любителів, які засвоїли всі основні навички.
  • Чорні – дуже складні. Рекомендуються для велосипедистів з великим досвідом катання у горах. Через високу насиченість стрибків, швидкість та складність технічних ділянок можуть бути небезпечними для новачків.
  • Подвійні чорні (іноді вони ще маркуються черепами) – максимальний рівень складності, що під силу тільки професійним перегонникам з великим досвідом участі в змаганнях.

 

Всі байк-парки та гірські курорти мають таку загальну класифікацію, щоб кожен райдер з будь-якої країни міг зрозуміти складність траси, щоб розрахувати свої сили!

 

Яким має бути велосипед для даунхілу?

 

 

Як ви вже зрозуміли, що Downhill – це складна дисципліна, яка вимагає гарної фізичної підготовки від райдера, а також спеціального велосипеда.

 

Не намагайтеся виконувати стрибки на велосипедах, які для цього не придатні! Це може бути небезпечно для здоровʼя. Майже кожен виробник має чітку класифікацію своїх велосипедів, де вказано для чого підійде той чи інший байк.

 

Отже, велосипед для даунхілу має повинен мати такі параметри:

 

  • Відповідність, згідно з класифікацією виробника.
  • Підвіска – це має бути двопідвісний велосипед, що має два амортизатори.

     

  • Хід підвіски – не менше, ніж 160-180 мм.
  • Ширина гуми – від 2,4 дюйми. Залежно від типу траси, райдери можуть використовувати гуму до 2,6 дюймів

 

 

Для любительських трас, що мають відносно невелику складність, можна почати з двопідвісів з ходом підвіски 170 мм. Одним з таких є велосипед – Scott Ransom 930. Він доволі агресивний, але й при цьому залишається легким, що спрощує підйом вгору власними зусиллями.

 

 

Для більше професійного Даунхілу треба розглядати велосипеди з ходом 180-200 мм, наприклад Giant Reign SX, який розрахований на більше швидкість та стрибки при проходженні траси.

 

Яке екіпірування потрібно для екстремальних спусків?

 

Крім велосипеда, вам знадобиться відповідне екіпірування, яке надасть необхідний захист під час проходження спуску.

 

 

Шолом фулфейс – це основний та критично важливий елемент захисту. Він захищає не тільки верхню частину голови, а ще й щелепу та вилиці. Він дає максимальний захист, який тільки можна отримати від шолома.

 

Велосипедний захист тіла потрібен всім без виключення, і профі, і новачкам. Обов'язково радимо придбати велосипедні наколінники, бо коліна потребують особливого захисту. На дуже складні спуски навіть досвідчені велосипедисти вдягають захист хребта. 

 

 

Він має форму панцира, який амортизує удар від падіння на спину.

 

Не нехтуйте захисним екіпіруванням, особливо на етапах навчання. Бо падати ви можете часто, а прикрих травм можна й уникнути.

 

 

Навіть звичайна велосипедна джерсі з довгим рукавом, велоперчатки та шорти вільного крою захистять від подряпин гострими гілками та легких падінь. А ще такі речі додають більше комфорту під час їзди.

 

Траси для даунхілу в Україні

 

 

Українські Карпати – мекка не тільки для гірськолижників, а ще й для любителів екстремального велоспорту.

В Карпатах розташовано декілька байк-парків, де можна випробувати на собі траси для даунхілу. Ось декілька основних:

  • Bukovel Bike Park – один з найбільших байк-парків України з великою кількістю трас різної складності.
  • Захар Беркут – не менш популярний байк-парк, який знаходиться в селі Славсько.
  • Плай – байк-парк, що знаходиться у Сколівському районі Львівської області, біля селища Плавʼє
  • Bikepark Protas – доводить що не Карпатами єдиними. Знаходиться у Києві, на локації Протасів Яр 

В кожного байк-парку є сайт, або інстаграм-сторінка, де ви можете дізнатися про кількість та складність трас, ціни на підйомники та іншу корисну інформацію.

 

 

Даунхіл в Україні хоч і не настільки розвинений, як у країнах Європи. Проте в останні роки культура екстремального катання на велосипеді помітно зросла. Що свідчить про те, що розвиток цієї сфери буде постійний, а її популярність ставтиме все більше і більше.